Богданова Наталья,
Россия. Москва
Господь принял меня в семью Своих детей в 1999 году. Работаю врачом.
Несколько лет своими стихами говорю людям о любви Христа.
За все, что было, есть и, конечно, будет в моей жизни благодарю моего Спасителя! e-mail автора:bogdanova_n@list.ru
Прочитано 8795 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Сила слов! О, если бы мы знали,
- Что посеем, сами то пожнем.
Мы бы горько плакали, рыдали,
Разбирались каждый бы в своем. Комментарий автора: Благо-дарю!
!!!
2012-04-08 07:16:49
Сестра в Америке
У меня одна сестра двоюрная
Много лет в Америке живет.
Провели мы вместе детство шумное.
Может кто-нибудь меня поймет.
Помню, как тонули мы в сугробах,
Как катались с горки допоздна
В валенках и неуклюжих робах,
Старшею она средь нас была.
Платья куклам, игры под навесом
В летний дождь и аромат садов,
Пруд, овраги и закат за лесом,
Простота и легкость дел и слов...
Взрослыми расстались, судьбы разные
Переписки не было, увы.
Слышу, что живут они прекрасно,
Ну, наверное, счастье обрели.
К празднику я шлю ей поздравление
И привет от всей большой семьи,
И открытку, и стихотворение –
Будет весточка с родной земли.
Средства связи долго не заставили
Ждать, ведь в каждом доме “почтальон”.
Вижу – фото дома, как обставили,
И снаружи, да со всех сторон!
Я с большой бы получила радостью
Их изображенье в доме том.
А довольствуюсь лишь этой малостью –
Ели, ряд кустарника и дом.
Милый дом, уютный и немаленький –
Да хозяев что-то не видать.
И кругом сугробы... Вот бы в валенках
Нам по ним с сестренкой пробежать...
Далеко умчалось детство шумное,
Может кто-нибудь меня поймет.
У меня одна сестра двоюрная
Много лет в Америке живет...
Богданова Наталья.
Вспомни о своих словах!!! Комментарий автора: Спасибо, Михаил!
Спасибо за то, что через Ваши, порой бредовые и несуразные отзывы, смысл и цель которых непонятны никому, кроме Вас, я обретаю духовную закалку, трезвый отстраненный взгляд, умение снизойти к..... человеку, возможно с какими-то проблемами.
Я помню, несколько месяцев назад, когда Вы проявили такой "своеобразный" интерес к моим стихам (казалось бы - зачем??? Ну - не Ваш стиль, манера, автор..., могу понять, но чего читать-то??? Это ж какое-то самоистязание.Никто ж не принуждает!) меня коробили Ваши отзывы и, иногда, снижение оценки.
Так вот, я чувствую сейчас, что стала выше этого, научилась не обращать внимание на это все и даже немножко жалеть Вас, не раздражаясь. Это - работа Божья в моей душе, слава Ему за это!
Недоумение, которое пока еще остается, касается не меня, а Вас. Ведь, если у Вас ко мне претензии как к автору, и есть что сказать, и Вы, возможно и старше, и духовнее меня, то почему не воспользоваться эл. адресом, и именем, которые, в отличие от Вас, на моей страничке значатся? Скажете, мол, еще чего - время тратить! Так ведь тратите же! Ответ очевиден - Вам необходимо самолюбование, некое мифическое самовыражение, которое оборачивается против Вас же, ведь люди читают и стихи и отзывы. Вы не думали об этом?
Ну, взять вот этот стих... о словах, кстати... К чему там Ваша вставка моего другого стиха??? Чего Вы себе надумали, что, куда, за что и к чему прилепили - не понятно, однако единичку поставили.
А может быть, простите, Вы женоненавистник? Это, конечно ваше дело. Мне тоже нравятся стихи Андрея Блинова, но и многих сестре на сайте, которым Вы шлете тоже самое.
Да, ладно. Не хотелось бы в последнюю неделю поста и обижать и обижаться. Простите, великодушно.
Бог свершит! Благословений!
Надежда
2012-04-09 06:24:51
"Будем помнить – что бы нам не мнилось,
Наше слово слышат Небеса."
Очень хорошо сказано, сестричка. Благословений тебе, родная! Комментарий автора: Спасибо, Наденька, благословений!
Антивина Нина
2013-07-03 13:44:32
Вы просто умница,мне очень понравилось.Мир вам и Божьих благословений.
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
